«Визнання батьківства» — це добровільний процес, коли неодруженого батька юридично визнають біологічним батьком для цілей аліментів. Це визнання не встановлює законного, визнаного судом батьківства, якщо тільки воно не буде передано на районний рівень. Після того, як районний суд визнає батьківство, батько має законні права на відвідування, які мають позовну силу, і, звісно, обов'язки фінансової підтримки.

Встановлення батьківства без допомоги юриста може бути складним. Його можна розпочати кількома способами:

1. за заявою матері та батька дитини;
2. за заявою чоловіка, який стверджує, що є батьком дитини або дітей; або
3. за рішенням суду.

За першим сценарієм батьківство встановлюється за заявою двох осіб, які не перебувають у шлюбі між собою. Таку заяву можна подати до Державного органу реєстрації актів цивільного стану ("РАГС") до або після народження дитини.

У другому випадку чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, може подати до РАГС заяву про визнання його батьком дитини. Це стосується випадків смерті матері, визнання її безвісно відсутньою, визнання недієздатною або не проживає з дитиною не менше шести місяців і не піклується про неї. Ця заява приймається за умови, що запис про батька вже внесено до Книги реєстрації народжень відповідно до Кодексу (ст. 135).

Нарешті, у третьому сценарії будь-яка інформація, що підтверджує батьківство дитини, зібрана відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, є достатньою підставою для встановлення батьківства за рішенням суду. Таким чином, будь-яка особа, яка просто стверджує, що є батьком дитини, може подати судовий позов для встановлення батьківства (звичайно, за наявності належних доказів).